Програмування без правил! Що таке вайб-кодинг?
У лютому співзасновник OpenAI і колишній директор Tesla AI Андрій Карпати (Andrej Karpathy) вигадав фразу, яка швидко стала джерелом дебатів, жартів і навіть призвела до міні-революції у світі розробки програмного забезпечення: вайб-кодинг (vibe coding).
Те, що почалося з простого допису: "Є новий вид кодування, який я називаю вайб-кодинг, де ви повністю піддаєтеся відчуттям, приймаєте експоненціальну складову та забуваєте про існування коду", – перетворилося на новий спосіб мислення про взаємодію людини і ШІ в програмуванні. Сьогодні розробники, техноблогери і навіть такі компанії, як IBM, придивляються до того, що таке вайб-кодинг і яке місце він займатиме в майбутньому розробки програмного забезпечення.
Вайб-кодинг описує нову практику, коли розробники використовують інструменти штучного інтелекту не просто для допомоги, а як співавторів, або навіть рушійною силою процесу. Замість того, щоб ретельно планувати і контролювати кожен етап, вайб-кодери спілкуються з великими мовними моделями (LLM), такими як ChatGPT, Claude, або спеціалізованими інструментами на кшталт GitHub Copilot чи Cursor. Вони описують бажаний результат, приймають пропозиції ШІ з мінімальним втручанням і просто дивляться, що вийде.
Власний процес Андрія Карпати полягав у копіюванні повідомлень про помилки назад до ШІ, рідко ставлячи під сумнів результати та довіряючи системі "виправляти власні помилки". Це імпровізаційний, спонтанний підхід, який надає перевагу швидкості й інтуїції, на противагу класичному програмуванню, що вимагає точності та суворої структури.
Привабливість вайб-кодування полягає в його простоті та ефективності. Розробники можуть зосередитися на ширших концепціях дизайну та користувацькому досвіді, а не занурюватися в технічні деталі. Цей підхід особливо зручний для двох категорій користувачів: досвідчених розробників, які можуть виправити помилки на ходу, та початківців без глибоких технічних знань, які прагнуть втілити ідею і не пишуть багато (або взагалі) коду самостійно.
Ця практика вже довела свою ефективність у створенні прототипів невеликих ігор, застосунків та веб-сайтів. Вона різко знижує бар'єр для входу, дозволяючи людям без досвіду програмування створювати функціональне, хоча б і базове, програмне забезпечення.
Експерти застерігають, що хоча вайб-кодинг чудово підходить для хоббі чи пет-проєктів, він ще недостатньо надійний і безпечний для серйозних систем. Код, згенерований ШІ, може містити помилки, неефективну логіку або навіть небезпечні вразливості в системі безпеки – проблеми, для виявлення та усунення яких потрібен досвідчений спеціаліст.
Наразі консенсус полягає в тому, що vibe coding може бути корисним на ранніх стадіях експериментів та ідей, але не варто покладатися на нього для критично важливих кодових баз.
Чи замінить ШІ більшість програмістів? Можливо. Але навіть з розвитком автоматизації багато хто впевнений, що людський фактор залишатиметься ключовим для оптимізації, перевірки, архітектури та інтеграції бізнес-логіки. Як зазначає технічний стратег компанії IBM Джошуа Ноубл (Joshua Noble): "Серйозна розробка завжди потребуватиме людського втручання на певному етапі."
Із покращенням LLM та з інтеграцією інструментів ШІ, наприклад асистентів, у середовища розробки та хмарні сервіси, сам процес створення ПЗ змінюється. Межа між програмістом і користувачем без технічних навичок поступово стирається.
Те, що починалось як мем, тепер стало дзеркалом нашої нової реальності – взаємин людини і штучного інтелекту. Вайб-кодинг може бути хаотичним, неідеальним, навіть трохи смішним, але в цьому й полягає його суть. Це дуже по-людськи.